Постійними телефонними опитуваннями роздратовані жителі ТОТ Херсонщини

нав'язливі дзвінки по телефону

На окупованій частині Херсонщини населення задовбують нав’язливими телефонними опитуваннями. Так звані російські соціологи телефонують по сто разів на день, ставлячи одні й ті самі запитання.

«Наскільки у відсотках у вас стало краще зі світлом? А з водою? А на скільки відсотків покращилося культурне життя? А медицина?».

Ось такі безглузді запитання доводиться вислуховувати щодня жителям ТОТ Херсонщини. І блокування телефонних номерів соціологів не допомагає – вони щоразу телефонують з нових. Про це свідчать численні дописи населення в місцевих пабліках:

Скриншот одного з окупаційних телеграм-каналів

Майже рік тому «Гривна» вже розповідала про цю ситуацію, якою з нами поділилася жителька Скадовського району. Літня жінка скаржилася, що соціологи телефонують по 3-5 разів на день, причому навіть пізно ввечері. У сусідів – те саме. Питання ставили приблизно однакові, суть яких – наскільки кращим стало життя, коли прийшла Росія.

Абсурдні питання про воду та світло

Відтоді нічого не змінилося: нав’язлива «соціологія» окупантів і досі випробовує нерви людей на окупованій Херсонщині. Про це «Гривні» нещодавно розповів житель Генічеського району Іван Андрійович (ім’я змінене з метою безпеки).

«Я вже декілька разів відповідав на ті дурні запитання, причому українською мовою – щоб відчепилися! Але вони все одно телефонують. Іноді не відповідаю, іноді блокую номери, та це не допомагає – вони дзвонять і дзвонять. І як же хитро складені запитання: «наскільки краще стало?». Їм потрібна тільки така відповідь, та ще й у відсотках», – поділився чоловік.

За його словами, абсурдність цієї псевдосоціології вражає всіх жителів його невеликого села, адже телефонують усім:

«Ну от як можна відповісти, на скільки відсотків у нас стала краща вода? По-перше, безглузде запитання. По-друге, вода як була завжди, так і є, а питну ми раніше купували в магазині й зараз купуємо, бо нічого не змінилося. Із питанням про світло – узагалі нонсенс. Їм треба почути, наскільки краще, а насправді – усе так погано, що далі нікуди. Адже в нас страшенні перебої зі світлом, а так звана «влада» не квапиться це виправляти».

«Покращення» культурного життя

А про так зване «покращення» культурного життя в селі Іван Андрійович розповідає взагалі зі сміхом, згадавши анекдотичну ситуацію:

«У колишньому клубі розмістили щось типу культурного осередку. Також там є інші кабінети, наприклад, кабінет місцевого лікаря, який частіше в запої, ніж на роботі – це, до слова, про медицину. Так-от, начальниця цієї «культури» розвішала на стінах плакати з пропагандою – їх настільки багато, що навіть гидко туди заходити. Ще завезли російську макулатуру – книгами це назвати важко. Чим вона ще займається, «розвиваючи» культуру в селі, сказати важко.

Якось я навідався до клубу – до лікаря треба було, і застав таку картину: сидить ця «культурниця» і сама розфарбовує дитячі розфарбовки! А потім чіпляє на стіни – типу організувала виставку дитячих робіт. Мабуть, кудись «нагору» відправляє звіт про проведену роботу».

«То про які відсотки «покращення» культурного життя хочуть знати ті горе-соціологи? Вони хочуть почути, як «чудово» ми зажили, щоб потім брехати про це в телевізорах та інтернетах. Але це неправда. Окупанти забрали в нас нормальне життя», – обурено резюмує чоловік.