Як РВВ рятує українську історію від забуття: старт великої серії спадщини Миколи Крикуна

У час, коли чимало важливих українських джерел знищені війнами, розпорошені по архівах різних держав або недоступні через московські сховища, видання фундаментальної історії стає не просто культурною справою – а питанням національної пам’яті.

Саме тому рішення видавництва РВВ започаткувати повне перевидання наукової спадщини Миколи Крикуна стало несподіваною, але дуже потрібною подією. На Lviv BookForum презентували перший том – книгу «Подільське воєводство у XV–XVIII століттях», і з цього моменту фактично почалася робота над десятитомною серією, яка поверне Україні одне з найглибших історичних надбань.

Крикун – історик «кабінетного масштабу», який створив фундамент на століття

Більшість українців могли й не чути прізвища Миколи Крикуна. Але в професійному середовищі це ім’я вимовляють з повагою, дуже часто – з ноткою подиву.

Його називають «людиною, яка працювала на сирому корені»: відкривала архіви, до яких ніхто не доходив, виписувала тисячі документів вручну, ретельно вимірювала кордони воєводств, відновлювала топографію міст, структуру поселень і адміністративні системи, що давно втратилися.

Професор Леонід Зашкільняк – людина, яка знала Крикуна понад 60 років – сказав:

«Його праці мають позачасовий вимір. Наші наступники будуть знати Миколу Крикуна краще, ніж сьогоднішнє суспільство».

І справді: Крикун ніколи не був публічним інтелектуалом. Він був істориком, для якого джерело – це святе. Тому його роботи залишаються актуальними незалежно від моди, шкіл чи переосмислень.

Чому саме РВВ взялося за десятитомник

Історики на презентації акцентували: ідея перевидання з’явилася саме в Запоріжжі, а не у Львові чи Києві.

«Ідея про видання творчої спадщини професора Крикуна виникла у Запоріжжі».

Сталося це після зустрічі видавця Віталія Рябцева з Миколою Крикуном у 2023 році – всього за кілька місяців до смерті історика. У результаті виникла концепція: 10 томів, які охоплять практично всю його спадщину – від статей до колосальних збірок документів.

Чому саме РВВ?

Тому що видавництво – одне з небагатьох комерційних проєктів в Україні, яке системно видає джерела, збірники документів, листування, присяги, матеріали ранньомодерної доби, складні наукові праці.

І водночас – робить це не для вузького кола, а для широкої аудиторії, створюючи той самий «гуманітарний простір», якого Україні так бракує.

Перше видання: чому «Подільське воєводство» – особливе

Книга «Подільське воєводство у XV–XVIII століттях» – це не просто перевидання збірника 2011 року.

Це – оновлена авторська редакція, яка включає:

• виправлення та уточнення, які Крикун залишив у власних примірниках;
• змінені назви й структуру кількох статей;
• доповнення до текстів, які він готував уже в останні роки;
• включення його ранньої статті 1963 року з журналу «Архіви України».

Професор Андрій Ясіновський пояснив: у новому томі «врахована остання воля автора» – тобто всі помітки, знахідки та поправки, які Крикун робив до кінця життя.

Це робить книгу фактично канонічною версією, яка замінює усі попередні видання.

Попереду – ще дев’ять книг

План серії включає:

• «Козацтво Правобережної України» – вихід взимку або навесні.
• Повне перевидання документів Брацлавського воєводства (кожен том – у двох частинах).
• Перевидання п’яти збірників статей, які давно стали дефіцитом.
• Докторську дисертацію, що була основою для великої монографії.
• Окремий великий збірник текстів «про Правобережжя XVII–XVIII ст.», який Крикун вважав важливим, але не включив до жодної книги.
• І запланований меморіальний том – біографія, інтерв’ю, автобіографічні нариси.

Тобто це не просто серія книжок – це відбудова української історичної пам’яті через постать одного науковця і одне видавництво.

Чому ця серія важлива широкому колу читачів

Навіть якщо людина ніколи не читала історії глибше за підручник, праці Крикуна відкривають Україну, якої ми не знали:

• якою була структура Поділля;
• як формувалися поселення і змінювалися кордони;
• де проходили шляхи міграцій;
• чому окремі території стали центрами, а інші – пустками;
• що залишилося в документах, які пережили пожежі, війни, забуття.

Одна з думок на презентації стала підсумком: «Майбутні покоління будуть у кращій позиції, бо матимуть доступ до того, що зазвичай зникає назавжди».